В России бунтовали, в Беларуси воровали, в Украине - шкуру драли. Понадобилось не одно столетие, чтобы уговорить крестьян Российской империи спасаться картофелем от голода.

Немцы считают, что первым картофель привез в Европу Фрэнсис Дрейк в 1580 году. На установленном в Баварии памятнике британского пирата изобразили с цветком картофеля в руках.

На самом деле, овощ появился в Европе на несколько десятилетий раньше: испанские моряки завезли его из острова Чилое. Сначала картофель использовали как декоративное растение, но уже в начале 17 века ее упоминают в кулинарных пособиях.

В 1698 году о картофеле узнал Петр I.

Картофель от сатаны

К середине 19 века главными овощами в России были репа и редька. Их варили, парили, жарили, даже делали из них вино. Новый корнеплод появился в Российской империи после Великого посольства. В Голландии Петр попробовал блюдо из картофеля. Ему так понравилось, что царь сразу же приказал разослать по своей стране клубни для разведения.

Но царь не дал инструкций, как картофель употреблять. Народ пытался есть сырой - горько. Жевали зеленые ягоды, которые вырастали на месте соцветий - травились.

Во второй раз привить своим подданным любовь к картофелю попыталась Екатерина II. В 1765 году в Ирландии закупили 7,6 тонн "земляных яблок". Их сложили в бочки, укутали соломой и поздней осенью повезли в Петербург. По дороге клубни перемерзли. Уцелевшие 135 килограммов высадили в Подмосковье, под Петербургом, Ригой и Новгородом. Проконтролировать свое нововведение Екатерина не смогла: внимание императрицы привлекло масштабное Пугачевское восстание на Урале и в Поволжье.

Следующую попытку сделал император Николай I. В 1840 году урожай озимых зерновых повсеместно погиб, в России начался голод. Поэтому император приказал:

" организовать во всех казенных селениях общественные посевы картофеля для снабжения семенами крестьян;

" выдать наставления по обработке, хранению и употреблению картофеля в пищу;

" поощрять премиями и другими наградами хозяев, которые отличились в разведении картофеля.

Тогда народ взбунтовался. Привычка выращивать хлеб была сильнее. Крестьяне удивлялись, почему под неизвестный овощ требуют отводить лучшие земли, занятые рожью.

Особенно неблагосклонны к картофелю были староверы. Они называли ее "чертовым яблоком", "плевком дьявола", "плодом разврата", отказывались выращивать и есть. В одной старообрядческой повести речь шла о том, что первый куст картофеля вырос на могиле заживо похороненной развратницы. Поэтому тот, кто попробует дьявольский плод, будет склонен к греховным соблазнам и попадет в ад.

Причиной беспорядков были принятые административные меры. Особенно возмущались государственные крестьяне, которые считались лично свободными, но были прикрепленными к земле. Указания сверху казались им возвращением к крепостной зависимости. С 1840 по 1844 годы "картофельные бунты" прокатились во Владимирской, Пермской, Оренбургской, Саратовской, Тобольской губерниях. Восстали Север, Приуралье, Среднее и Нижнее Поволжье.

Крестьяне жгли картофельные поля и били чиновников. Историки считают, что в бунтах принимали участие около полумиллиона человек при общей численности населения России в 40 миллионов. В ряде регионов для подавления сопротивления применяли артиллерию. Жертв не считали. Тысячи повстанцев были привлечены к суду, затем сосланы в Сибирь или отправлены в солдаты.

Наконец нашлось решение. Чиновники сыграли на простодушия народа и привычке воровать казенное имущество. Крестьянам запретили сажать картошку, а государственные склады и поля начали охранять - только днем. Крестьяне решили, раз стерегут - значит, стоящее, и начали совершать ночные вылазки, воровать клубни и сажать у себя.

Опыт немецких колонистов в Украине

В 1845 году в послании «И мертвым, и живым ...» Тарас Шевченко пишет:

И на Сечи мудрый немец
Картофель сажает,
А вы его покупаете,
Едите на здоровье
И славите Запорожье.

В Украину картофель пришел незаметно. Его сажали сначала на юге - на бывших землях Войска Запорожского, где после разгрома Сечи жили переселенные Екатериной II немецкие колонисты.

Украинское слово "картопля" - это искаженное немецкое kartoffel. У нас овощ тоже приживался с трудом. Его называли "чертовым яблоком", "земляной грушей", "репой дьявола", "собачьими яйцами". Однако когда картофель превысил по урожайности зерновые, мнение изменилось. Украинские крестьяне говорили, что Бог создал картофель для того, чтобы и бедняку было с кого шкуру драть.

Со временем картофель распространился от Карпат до Харьковщины. Лучше всего он прижился на Полесье. Здесь возник обычай: чтобы картошка родила большой, при посадке самая большая женщина должна несколько раз упасть и удариться о землю.

Евреи или белорусы: кто первый?

Это сейчас белорусы считают бульбу национальным достоянием. Однако в Беларуси она тоже прививалась с трудом. Первые клубни попали сюда в конце 18 века из Балтии и Польши. Главными сторонниками этого растения были состоятельные землевладельцы. Картофель выращивали как кормовую и техническую культуру. Им кормили свиней, коров, овец, кур, индюков. Из картофеля изготавливали крахмал, сладкую патоку, дрожжи, гнали низкосортный спирт.

Существует легенда о помещике по имени Гернгросс - владельце имения Телятники в Могилевской губернии. Однажды он раздал своим крестьянам клубни на посадку. Картофель родил плохо. Оказалось, что белорусы по ночам выкапывали клубни и продавали их в корчму. Хозяевами там были евреи, которые давно оценили плод и охотно меняли его на самогон. В следующем году Гернгросс разрезал картофелины, лишив их товарного вида, и снова приказал сажать. Крестьяне собрали хороший урожай, а способ посадки с разделением клубня на несколько частей используется до сих пор.

Коллективизация 1920-1930-х годов привела к сокращению размеров крестьянских наделов, выращивать на которых рожь и пшеницу стало невыгодно. Зато несколько соток, засаженных картофелем, могли прокормить семью в трудные годы.

Даже когда голод остался в прошлом, "выезд на картошку" все еще был атрибутом советской жизни. К обязательному труду на колхозных полях привлекали студентов, научных сотрудников, заводские коллективы. Белорусские студенты до сих пор ездят на сезонный сбор картофеля в добровольно-принудительном порядке.

В Росії бунтували, в Білорусі крали, в Україні – шкуру дерли. Знадобилося не одне століття, щоби вмовити селян Російської імперії рятуватися картоплею від голоду.

Німці вважають, що першим картоплю привіз до Європи Френсіс Дрейк в 1580 році. На встановленому в Баварії пам’ятнику британського пірата зображено з квіткою картоплі в руках.

Насправді, овоч з’явився в Європі на кілька десятиліть раніше: іспанські моряки завезли його з острова Чилое. Спочатку картоплю використовували як декоративну рослину, але вже на початку 17 століття її згадують в кулінарних посібниках.

В 1698 році про картоплю дізнався Петро I.

Картопля від сатани

До середини 19 століття головними овочами в Росії були ріпа і редька. Їх варили, парили, смажили, навіть робили з них вино. Новий коренеплід з’явився в Російській імперії після Великого посольства. В Голландії Петро спробував страву з картоплі. Йому так сподобалося, що цар одразу ж наказав розіслати по своїй країні бульби для розведення.

Але цар не дав інструкцій, як картоплю вживати. Народ намагався їсти сирою – гірко. Жували зелені ягоди, які утворюються на місцях суцвіть – труїлися.

Вдруге прищепити своїм підданим любов до картоплі спробувала Катерина II. В 1765 році в Ірландії закупили 7,6 тонн «земляних яблук». Їх склали в бочки, закутали соломою і пізньої осені повезли до Петербурга. Дорогою бульби перемерзли. Вцілілі 135 кілограмів висадили в Підмосков’ї, під Петербургом, Ригою і Новгородом. Проконтролювати своє нововведення Катерина не змогла: увагу імператриці привернуло масштабне Пугачовське повстання на Уралі та Поволжі.

Наступну спробу зробив імператор Микола І. В 1840 році врожай озимих зернових повсюдно загинув, в Росії почався голод. Тому імператор наказав:

• організувати у всіх казенних селищах громадські посіви картоплі для постачання насінням селян;
• видати настанови про обробку, зберігання і вживання картоплі в їжу;
• заохочувати преміями та іншими нагородами господарів, які відзначилися в розведенні картоплі.

Тоді народ збунтувався. Звичка вирощувати хліб була сильнішою. Селяни дивувалися, чому під невідомий овоч вимагають відводити найкращі землі, зайняті житом.

Особливо неприхильними до картоплі були старовіри. Вони називали її «чортовим яблуком», «плювком диявола», «плодом розпусти», відмовлялися вирощувати і їсти. В одній старообрядницької повісті йшлося про те, що перший кущ картоплі виріс на могилі заживо похованої розпусниці. Тому той, хто скуштує диявольський плід, буде схильним до гріховних спокус і потрапить в пекло.

Причиною заворушень були ухвалені адміністративні заходи. Особливо обурювалися державні селяни, які вважалися особисто вільними, але були прикріпленими до землі. Вказівки зверху здавалися їм поверненням до кріпосної залежності. З 1840 по 1844 роки «картопляні бунти» прокотилися Володимирською, Пермською, Оренбурзькою, Саратовською, Тобольською губерніями. Повстали Північ, Приуралля, Середнє і Нижнє Поволжя.

Селяни палили картопляні поля і били чиновників. Історики вважають, що в бунтах брали участь близько півмільйона осіб за загального населення Росії у 40 мільйонів. В кількох регіонах для придушення опору застосовували артилерію. Жертв не рахували. Тисячі повстанців були притягнуті до суду, потім заслані в Сибір або відправлені в солдати.

Нарешті знайшлося рішення. Чиновники зіграли на простодушності народу і звичці красти казенне майно. Селянам заборонили садити картоплю, а державні склади і поля почали охороняти – лише вдень. Селяни вирішили, раз стережуть – значить, вартісне, і почали здійснювати нічні вилазки, красти бульби і садити у себе.

Досвід німецьких колоністів в Україні

В 1845 році в посланні «І мертвим, і живим …» Тарас Шевченко пише:

І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.

В Україну картопля прийшла непомітно. Її садили спочатку на півдні – на колишніх землях Війська Запорозького, де після розгрому Січі жили переселені Катериною II німецькі колоністи.

Українське слово «картопля» – це спотворене німецьке kartoffel. У нас овоч теж приживався з труднощами. Його називали «чортовим яблуком», «земляною грушею», «ріпою диявола», «собачими яйцями». Однак коли картопля перевищила за врожайністю зернові, думка змінилося. Українські селяни говорили, що Бог створив картоплю для того, щоб і бідняку було з кого шкуру дерти.

З часом картопля поширилася від Карпат до Харківщини. Найкраще вона прижилася на Поліссі. Тут виник звичай: щоб картопля родила великою, під час посадки найбільша жінка має кілька разів гепнутися об землю.

Євреї або білоруси: хто перший?

Це зараз білоруси вважають бульбу національним надбанням. Однак в Білорусі вона теж прищеплювалася з труднощами. Перші бульби потрапили сюди в кінці 18 століття з Балтії та Польщі. Головними прихильниками цієї рослини були заможні землевласники. Картоплю вирощували як кормову і технічну культуру. Нею годували свиней, корів, овець, курей, індиків. З картоплі виготовляли крохмаль, солодку патоку, дріжджі, гнали низькосортний спирт.

Існує легенда про поміщика на ім’я Гернгросс – власника маєтку Телятники в Могильовській губернії. Одного разу він роздав своїм селянам бульби на посадку. Картопля вродила погано. Виявилося, що білоруси ночами викопували бульби і продавали їх в корчму. Господарями там були євреї, які давно оцінили плід і охоче міняли його на самогон. Наступного року Гернгросс розрізав картоплини, позбавивши їх товарного вигляду, і знову наказав садити. Селяни зібрали хороший урожай, а спосіб посадки поділом бульби на кілька частин використовується досі.

Колективізація 1920-1930-х років призвела до скорочення розмірів селянських наділів, на яких вирощувати жито та пшеницю стало невигідно. Зате кілька соток, засаджених картоплею, могли прогодувати сім’ю в найважчі роки.

Навіть коли голод залишився в минулому, «виїзд на картоплю» все ще був атрибутом радянського життя. До обов’язкового відпрацювання на колгоспних полях залучали студентів, наукових співробітників, заводські колективи. Білоруські студенти досі їздять на сезонний збір картоплі в добровільно-примусовому порядку.

<Занимательная Биология, Медицина, Психология, Палеонтология>

<Химические вулканы и Фараоновы змеи ч.2> <Химические вулканы ч.1> < Опыты со щелочными металлами > < Опыты со щелочными металлами 1 > [Эксперименты с ацетиленом] [Эксперименты с ацетиленом, метаном, пропаном и бутаном] [Эксперименты с ацетиленом, метаном, пропаном и бутаном 2] <Эксперименты с пропан-бутановой смесью 1> <Эксперименты с пропан-бутановой смесью 2> <Эксперименты с фосфором ч.1> <Эксперименты с фосфором ч.2> <Эксперименты с водородом 1> <Эксперименты с водородом 2> <Эксперименты с водородом 3> <Хлористый азот (трихлорид азота). Иодистый азот (нитрид иода)> <Перекись ацетона, ГМТД, органические перекиси> <Черный порох> <Кумулятивный эффект (№5 2011)> <Нитроглицерин, Этиленгликольдинитрат, Нитроэфиры, Нитропроизводные> <Огонь от капли воды (№1 2012)> <Огонь на ладони (Холодный огонь)> <Ртуть, Амальгамы, Соединения Ртути>
< Растения (все о растениях) (Обсудить на форуме)> [Отправить Комментарий / Сообщение об ошибке]