Сегодня должно было исполнится 45 лет Владимиру Рыбаку, Герою Украины, по зверски замученному российскими оккупантами... Вечная память.

Тарас Чорновіл

Алеппо, жах, смерть, руїни, дика, осатаніла жорстокість... У відповідь убивче відчуття безсилля й безпомічності. Ну і ще традиційна "глибока стурбованість"... А врешті, що сьогодні може протиставити цивілізований світ могутньому самовпевненому, сп'янілому від своєї сили злу? Не пошлють вони туди своїх дітей гинути. І ми ж не послали. Коли в нас ще висіла в повітрі загроза великого рашистського наступу, тисячі кинулися захищати Вітчизну, а мільйони - ховатися від мобілізації. Тому не нам мабуть когось судити за нерішучість. Але ми люди, нормальні, справжні люди, які вміють співчувати й переживати чужий біль. Вже й це слава Богу.
От тільки, коли дивимося на жахіття геноциду в Алеппо, згадуймо іноді слова Ісуса до єрусалимських жінок, коли його вели на Голгофу: "...не плачте за мною, краще плачте за собою та своїми дітьми..." (Лк.23:28). Ми часом і не задумуємося, як недалеко ми були від цього страхіття, але вже в наших містах. І як недалеко ще й досі від цієї загрози, яка вона зараз реальна й близька.
Що, в когось є ілюзії, що бідних сирійців росія разом із асадівцями може вбивати десятками тисяч, а нас не стане, не посміє, засоромиться, побоїться? А чому? Географічно ми поряд, зручно, легко, просто. Брудну роботу, як різню мирного населення чи знищення шкіл і переповнених лікарень, можна списати на бойовиків-сепаратистів, чеченців, "відпускників-добровольців"... Наша незалежність, суверенітет їм перешкода? Вони ментально так і не визнали нас самостійними. незалежна Україна для них, як скалка в оці, як прямий виклик самій ідеї русскага міра. Для них Русь ніколи не буде повною, доки до неї в ролі ритуального придатку не входитиме "мать гарадов русскіх". Чи може зупиняться від прямих обстрілів житлових кварталів? В Маріуполі ж не військові об'єкти накрили градами, у Волновасі бачили, що це цивільний автобус... Прикладів без числа. Чи, якби вже російські війська неприховано почали наступати, то сюди б натівські армії прибули? Та навіть нових санкцій би не добавили, як і зараз - досі не покарали за геноцид у Сирії... Висловили б нам слова співчуття та "глибокої стривоженості".
Те, що в нас досі не знищений до фундаментів Маріуполь, не бомблять Миколаїв і Херсон, не вриваються у Харків та не розірвали чисто фізично Україну, поваливши, як рядочок доміно, дніпровські греблі й мости - це справжнє чудо, рукотворне чудо, досягнення якого так важко давалося і якому так бездумно ставили палиці в колеса свої ж доморощені... І коли нам розказують, що Мінськ, Норманський формат - це тупа трата часу і втягування в безплідні переговори, то це майже правда. тільки не для нас, а для росії.
Просто гляньте на жах в Алеппо, згадайте про понад 300 000 убитих у Сирії за час війни (з них чимало за участі росіян) і про те, що за цей страшний злочин геноциду їх навіть санкціями не покарали. І подивіться, як у нас вдалося добитися перших санкцій вже за анексію Криму, нових санкцій за Донбас... Давайте згадаємо, що завдяки цим "безплідним переговорам" Путлєр досі ховає свою агресію за невигідним для нього форматом гібридної війни, замість накрити територію на 300 кілометрів вглиб авіа-бомбардуваннями й ракетними залпами та ввести добре скоординовані танкові дивізії (а вони тільки по випаленій землі наступати вміють), мусить принижуватися побрехеньками про донецький воєнторг...
Просто, коли чергова наволоч почне типову пісеньку про "зраду, невмілість і боязливість верховного головнокомандувача, провали нашої дипломатії", згадайте Алеппо й накладіть його на Київ, Львів, Харків, Дніпро і, звичайно ж, стертий з лиця землі Маріуполь...

Резня в Алеппо – это то, что ждет нас, если Украина перестанет сопротивляться и ляжет под Путина. Сюда придут люди из российской глубинки. Там нет дорог, работы, образования. Нет ничего. Только пьянь, тоска и безнадега. Это будут даже не немецкие офицеры, что могли убить, а могли и конфетами накормить. От этих конфет не дождешься – у них есть только злоба и желание поставить «на место» зарвавшихся «хох..в».
Отдельный привет из Алеппо потенциальным коллаборантам, которым «все равно, какая власть, лишь бы людям было хорошо». Совершенно очевидно, что мирные, связанные с повстанцами, покинули Алеппо в первую очередь. Они прекрасно понимали, что их вырежут, когда начнутся зачистки. Не воспользовались гуманитарными коридорами и остались в городе преимущественно лояльные Асаду и нейтральные сирийцы, которые рассчитывали, что к ним не будет вопросов. А вопросы нашлись. Потому что, если в город входит чужая солдатня, ей неважно кого резать, грабить, насиловать. Нет чужих – будут резать своих. Зря, что ли, брали город?
Не питайте иллюзий. В оккупации вопросы могут возникнуть к любому. Даже если у тебя татуировка Путина на груди. Найдутся ваши недоброжелатели, пробившиеся к власти. Найдутся соседи, что захотят пожить в вашей квартире. Найдутся солдаты, которым понравится ваша жена. Так бывает на любой войне.
Если мы не хотим, чтобы наши дети, как в Алеппо, постили в сети видео своих последних минут, надо бороться.

Джон Смітченко з Джоном Смітом.

Удивительно как это у нас еще никто не написал, что уйло всея мокшни вчера запустило процесс продажи Курильских островов японцам. Путло с премьером Японии Абэ вчера договорились о неком особом порядке действующем на оккупированных рашкой островах, названном "совместная хозяйственная деятельность". В рашистской интерпритации: "запуск совместных проектов".
Японцы теперь получат возможность заселять спорные территории, что названо "туризм" и "приграничное перемещение", извлекать ресурсы из этой территории и тд.
Рашиды напирают на "под нашим суверенитетом", да только суверенитет это всего лишь слово. Если деятельность "совместная", то и суверенитет совместный. А совместный он быть не может. По крайней мере долго.

Так, что гнуться ляхи, в смысле москали. Санкции продолжают не действовать и потому вражина уже распродает территории.
Но зачем нашему народу знать об этом. Наши СМИ другим заняты. Укреплять веру народа и своих граждан на оккупированных территориях в победу, то такое. Пусть сын Порошенко укрепляет.

Ведущий эксперт МГИМО и МИД России:
"Украину нужно зачистить авиацией, также как Сирию. И захватить нужные нам заводы".

Dmitro Vovnyanko

Пам'ятаєте скільки ревіння й стогону було через антиукраїнські гасла у польському Перемишлі? Скільки полонофобського слизу лилося тоді з дописів і коментів?

А от вам така новина. "У Польщі висунуто звинувачення 30-річному поляку за висловлювання погроз українцям та за заклик до ненависті на національному ґрунті.... Скаргу про заклик до ненависті на національному ґрунті подало Генеральне консульство України в Любліні та Об’єднання українців у Польщі. Скарга була зроблена на основі опублікованого в інтернеті відеозапису, зробленого, ймовірно, з вікна Українського народного дому (Народний дім) в Перемишлі.

Тобто, українські дипломати і представники української громади в Польщі звернулися до правоохоронних органів, а ті взяли крикуна і вже готують його до суду, в тому числі, аби іншим крикунам не повадно було.

Але цієї новини ми не помічаємо.

Ми не помічаємо, що у Польщі - загострена боротьба за владу і тому їхні радикали намагаються грати на українофобських настроях. А використовуючи витівки польських радикалів, хтось намагається розпалити полонофобію вже в нашому суспільстві.

А кому все це ду-у-у-уже вигідно - здогадайтеся самі.

Воїни УПА, після виконання Славня України, вшановують пам'ять загиблих побратимів. Великдень, 1944 рік.

Когда мы стали такими жалкими малодушными ушлепками? (с)
Например я - когда врал сыну, что это всего лишь гром...

В цей день 1891 року народився Володимир Симиренко — український селекціонер плодових культур. Страчений НКВС 1938 року


А сорт яблунь, який вивела ця родина, досі у нас розповсюджений

В цей день 1964 року поставлено під промислове навантаження перший турбогенератор Київської ГЕС.

Віталій Гайдукевич
От вони і почались – 4 роки звитяжних і сумних ювілеїв.

100 РОКІВ ПРИРЕЧЕНОЇ ДЕРЖАВИ

Сьогодні одразу кілька людей задали питання - так, а що це за помилки столітньої давнини, що їх життєво важливо не повторити зараз? Напевно грунтовніше можуть дати відповідь науковці, вислювлю своє враження… Можливо не щодо помилок, бо там хмара, а скоріше порад, з огляду на помилки, котрі були:

1. НІЯКИХ ІЛЮЗІЙ! Центральна Рада не наважувалася на різкі рухи і мала ілюзію, що Україні досить автономії в складі великої Росії і знадобилося аж 4 універсали, щоб до панів політиків дійшло – Росія ворог. Дійшло надо пізно. Та ж ілюзія була у Скоропадського. Отже – Росія ворог. Володимиро-Суздальске князівство, Московське князівсько, Російська імперія, РСФСР, СРСР, Російська Федерація – як би не називалася – завжди була, є і буде нам ворогом. Чому? Бо на дух непереварює українську окремішність.

2. НЕ СПОДІВАЙСЯ НА КОГОСЬ. Наївні версії, що можна єднатися із білими проти червоних, із німцями проти росіян, із поляками проти росіян, чекати розуміння Антанти – зло. У них свої інтереси і їх інтереси не обов'язково і не завжди дорівнюють нашим. Безручко врятував Польщу від червоного наступу, Польща зрадила угоду з Україною і уклала Ризький мир. Чому? Бо в якийсь момент Польщі її інтерес переважив силу угоди з Україною. Життя потім Польщу покарало, але нам від того не краще…

3. ПОКИНЬ ВЗАЄМОПОБОРЮВАННЯ! Особисті амбіції, бажання потримати булаву, довести, що ти рулитимеш краще – зло. Тільки єдність довкола спільної справи, спільних ідей є квитком в завтра. Перші Визвольні Змагання зазнали краху через ТОТАЛЬНУ взаємну недовіру українців один до одного! Краще повільніше, але разом і фундаментально, аніж бігом, поверхнево, усі в різні боки і до першого вітру.

4. ГНОБИ ПОПУЛІЗМ І ДЕМАГОНІЮ! Бажання Центральної Ради немати армію, бо це зайве… бажання Петлюри завалити Скоропадського, бажання УГА вбачати страшнішим ворогом соціалістів, аніж білогвардійців, бажання Директорії ставити ліво-революційність вище за українськість – смертельно. Рідний наївний популізм робив нас беззахисними. Більшовики валили українське військо зсередини демагогією…

5. СОЦІАЛІЗМ – ЗЛО. Ліваки і тільки ліваки, котрі знаходилися при владі на хвилі загальних революційних коливань, винні, що проект Україна зазнав фіаско під зовнішнім впливом. Лівий соціальний популізм, обіцянки халяви, роздача будь-чого запросто так – підрив країни. Той, хто це робить – ворожа курва. Українці слабі на бажання щось урвати нахаляву, це один із найбільших наших гріхів, котрий треба випалювати розпеченим залізом. Порятунок України в діалозі і змаганні центристів і консерваторів.

6. ФАХОВІСТЬ ВАЖЛИВІША ЗА ПАРТІЙНІСТЬ. В часи , коли на посадах мали бути кваліфіковані менеджери або виконавці, ліваки часів ПВЗ призначали соратників по соціалістичному божевіллю. А коли було інакше – Скоропадський спробував призначати тих, кого вважав фахівцями – призначення вважалися зрадою, бо не вкладалися в революційне кліше. Через недостатню революційність була страчена ціла низка талановитих офіцерів, зокрема Болбочан. І те, що він корисний країні, нікого не збентежило.

7. АРМІЯ – ГАРАНТ ІСНУВАННЯ КРАЇНИ. Військо і тільки військо є запорукою потужної України. Якби в 1917 році соціал-популісти почали будувати військо і доручили цей процес профі (а вони були) в 1920 році ситуація розвивалася б краще для нас і 1921 рік не став катастрофою. Армія України має бути максимально великою для захисту з усіх боків. ПВЗ довели – вороги можуть бути скрізь і, про всяк випадок, до цього треба бути готовими. Армія має спиратися на потужний оборонний комплекс, щоб не довелось купляти набої у Румунії за цукор. Армія має бути максимально ідеологічно лояльна до українства. Ніякого соціалізму, совка і інших марень. Коли ворог не може здолати нас в бою, він діяв, діє і буде діяти пропагандою і агітацією з середини.

8. УКРАЇНСЬКА ПРОПАГАНДА МАЄ БУТИ. Скоропадський бачив наскільки потужною є сила слова, коли політики розігнаної ЦР заходилися дискредитувати УД і його особисто. Скоропадський розумів, що потрібна контрпропаганда і ідеологічна робота – не встиг. Лише ідейно потужні підрозділи українського війська змогли зберегти вірність країні і були змушені закінчити життя в еміграції. Пішли, але не зрадили ідею – Україну.

9. ПРОСВІТНИЦТВО І ЗНАННЯ – КАПІТАЛЬНИЙ УДАР ПРОТИ ЗРОСІЙЩЕННЯ І ПОЛОНІЗАЦІЇ. Українці в масі не розуміють, що таке Україна, історію, місце і роль в Європі. Не навчені. В масі українці політично малоосвіччені. Не маючи досвіду існування розгалудженної політичної системи, українці ведуться на тих, хто гучніше і яскравіше говорить , не занурюючись в суть сказаного. Цим користуються пройдисвіти.

10. ЗНЕВІРА У СОБІ. Українці швидко опускають руки і впадають у всепропальницьки настрої. «Нас зливають», не сучасно ноу-хау, 100 років тому було те саме. Разом із тим, ті, хто вірили в себе і не ламалися попри все ставали легендами - перший зимовий похід, Холодний Яр, тощо… Ти програв бій тоді, коли ти не віриш у перемогу. Є сили - біжи до мети, стомився – йди до мети, не можеш йти – повзи до мети, не можеш повзти – ляг і лежи в бік мети…. Відпочинеш – знову побіжиш. Опустиш руки і складеш зброю, знай – попереду в тебе Голодомор, Розстріляне Відродження, ГУЛАГ, депортація, русифікація…

11. ЕМОЦІЇ - ЗЛО. Лише холодною головою можна зрозуміти в якому ти стані і що далі робити. Українці емоційні і саме це використовують популісти і ворог, щоби вивести нас із рівноваги. Коли ми втрачаємо рівновагу, ми втрачаємо пильність, починаємо вірити тим, кому не варто.

12. НЕ ЧЕКАЙ РЕЗУЛЬТАТ ЗАВТРА. Емоційна нетерплячка - невміння грати в довгу. Ми хочемо результати очевидні і вже зараз. Якщо ми це не бачимо, ми впадаємо у відчай, припиняємо вірити в себе і покидаємо боротьбу за свою країну. Саме тому українці ПВЗ піддавалися на більшовистську агітацію – бачили безлад своєї влади і починали думати, що може чужа влада буде краще. Перевірили? Не буде. Що більш складніша задача, то довше досягати результату. Ті, хто чітко бачив мету не складали зброю все життя. І саме ті, хто на чужині все життя вірив в Україну, змогли дочекатися відродження незалежності.

13. ГРАТИ В ДОВГУ. Капітальні речі будуються довго, але і стоятимуть віки. Капітальні процеси, це системні процеси. Системні процеси потребують програмного мислення і багатоступеневого планування. Вирішувати тільки сьогодні на завтра – зло. Треба чітко розуміти дії свої і ворога на кілька, а краще десятки кроків вперед. Невміння стратегічно мислити зважуючи на обставини під час ПВЗ призвело до неправильних пріорітетів і Центральної Ради, Української Держави і Директорії. Це особливо важливо, коли мова йде про реформи. Це кричуще важливо, коли мова йде про формування візії, якою має бути країна і як цього досягти. 100 років тому це не подужали. 100 років ми це розгрібаємо.

14. УКРАЇНА ПОНАД УСЕ, це проста формула – не питай, що країна зробила для тебе, скажи, що ти зробив для країни. Робитимеш друге, отримаєш перше.

Ceterum censeo Carthaginem delendam esse